З метою вшанування пам’яті дисидента, члена УПА Василя Макуха, який 5 листопада 1968 року вчинив акт самоспалення на Хрещатику на знак протесту проти політики русифікації України та агресії СРСР у Чехословаччині, пропонуємо:

- Встановити на місці самоспалення Макуха (Хрещатик, 27) монумент або меморіальну дошку. Йдеться не про помпезний пам’ятник, а про вишуканий монумент, який спонукав би до роздумів про сміливість поодиноких дисидентів в СРСР та несвідомість мовчазної більшості;

- Включити інформацію про відчайдушний протест Макуха до навчальних програм середньої та вищої школи;

- Запропонувати Верховній Раді визначити 5 жовтня днем опору тоталітаризму.



Подібні вчинки закордонних дисидентів у своїх країнах давно вважаються символами руху опору проти радянського тоталітарного режиму: Ромаса Каланта у Литві, Яна Палаха у Чехії, Ришарда Сівеця і Валенти Бадиляка у Польщі.

Довідка: Василь Омелянович Макух народився на Львівщині 1937 року, коли вона ще була в складі Польщі. Воював в УПА. Військовим Трибуналом Львівського гарнізону за ст. 54 -1 "б" і 54 -11 Кримінального Кодексу УРСР був засуджений на 10 років каторжних робіт з обмеженням у правах на 5 років та з конфіскацією належного йому майна (кримінальна справа П -27504). Термін ув'язнення відбував у Дубровлазі (станція Потьма Мордовської АРСР) і в концтаборах Сибіру. 18 липня 1955 року був звільнений з ув'язнення і висланий на спецпоселення. У в'язниці познайомився зі своєю дружиною Лідією, яка після в'язниці народила йому двох дітей.

Тривалий час жив у Дніпропетровську, на Західну Україну йому повернутися не дозволили. У його будинку збиралися націоналісти й однодумці. Його діти розмовляли українською мовою, і в школі їх обзивали "бандерівцями". На це Василь відповідав: "Все це пройде! Коли настане такий час, що Україна буде самостійною".

5 листопада 1968 року Київ, як і вся "неосяжна Батьківщина", готувався до зустрічі найбільшого більшовицького свята - річниці Жовтневої революції. Міліція і переодягнені в цивільне кадебісти несли патрульну службу, забезпечуючи громадський порядок. Хрещатик був переповнений людьми.

І раптом перехожі побачили, як з під'їзду будинку 27 (поблизу Бессарабського ринку) вибігла охоплена вогнем фігура і зазвучали слова: "Геть окупантів!", "Хай живе вільна Україна!"

Живий факел, а був це Василь Макух, привернув увагу всіх, хто тоді опинився на Хрещатику. Міліціонери намагалися загасити вогонь, але це їм не вдалося. Вони грубо почали розганяти людей, щоб було якомога менше свідків цієї безпрецедентної події. Нарешті, знесилена від болю, фігура впала. Хтось прикрив її шинеллю. Примчала карета швидкої допомоги. У лікарні медики отримали наказ від кадебістів - за всяку ціну врятувати життя жертви самоспалення. Не тому, що для них воно мало якусь вагу, а для того, щоб вивідати, чи належав Макух до якоїсь націоналістичної організації. Але лікарям не вдалося нічого зробити. Василь Макух, так і не приходячи до тями, 6 листопада 1968 року помер.

Наступного дня західні радіостанції передали новину про героїчний вчинок Василя Макуха.