Провулок підпадає під закон про деколонізацію. Пропоную назвати його на честь Божа, вождя антів.

Бож, Боз, Бус (р. н.319 – п. бл. 375) – князь Антського союзу кінця IV ст. Легендарний правитель давніх часів: в «Слові о Полку Ігоревім» згадуються готські пісні «про час Бусів». Єдиний раз згадується в «Історії готів» Йордана. Історик оповідає, що король остготів Вінітар «послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп’яв короля їхнього Божа з синами його і 70 старійшинами для залякування». Описана війна відбувалася в пониззі Дніпра. За дослідженнями, Бож був страчений на Росі біля села Синява (Рокитнянський район) Київської області. Судячи з того, що дуже численне остготське військо зазнало поразки від антського, а також з наявності 70 старійшин (без сумніву, вождів племен), Йордан мав на увазі величезний і могутній союз антських племен.

Академік О.Шахматов (кін. XIX – поч. XX ст.) вважав за можливе ототожнювати ім’я Божа (в деяких списках рукопису Йордана – Боза) з «Бусом», про якого мовиться у «Слові о полку Ігоревім». Можливо, історична пам’ять народу в часи створення «Слова» (XII ст.) сягала IV ст. і ім’я Бож було відоме авторові «Слова о полку Ігоревім», який згадує «время Бусово».

Історик Михайло Тихомиров виводить від імені Божа назву племінного союзу східних слов’ян – Бужан. Деякі вчені вважають, що ім’я «Бож» пов’язане зі слов’янським словом «вождь». З того, що Йордан назвав Божа королем, зовсім не випливає, що в антів тоді існувала держава. Він був хіба що верховним вождем союзу антських племен. Михайло Грушевський називав Божа не королем, а главою «великого антського племені чи, швидше, – кількох племен, а поряд із ним виступає велика кількість старійшин, вірогідно, начальників чи старійшин родів антських».