Преподобний Агапіт увійшов в історію українського монашества, як чернець, що молитвою зцілював тілесні і душевні хвороби. Він вважається засновником лікарської справи у Києво-Печерському монастирі.

Нам невідомо, коли народився святий подвижник, але прийшов він до монастиря одним з перших. Він був учнем першого печерського ігумена Антонія, від нього отримав монаший постриг, узявши собі ім’я Агапіт, що в перекладі з грецької означає «божественна любов». Цю любов він і дарував усім знедоленим, хворим та нужденним. Секрет лікарського подвигу Агапіта – молитва і зілля, яке він сам заварював і використовував як їжу для себе. Коли хтось з монастирської братії хворів, преподобний Агапіт приходив до нього і самовіддано доглядав за хворим, годував – і так по молитві преподобного хворий видужував. Після декількох таких чудесних зцілень чутка про монаха-цілителя розійшлася по всьому Києву. До монастирського лікаря, що володів даром зцілення, почали зверталися за допомогою і багато мирян.

У той же час у Києві був досвідчений лікар-вірменин, який по зовнішньому вигляді хворого міг визначити ступінь хвороби і навіть точно передбачити день його смерті. Коли один з таких приречених звернувся до святого Агапіта, благодатний цілитель з молитвою дав йому скуштувати їжі з монастирської трапези – і хворий одужав! Розпалений заздрістю лікар прагнув отруїти Агапіта, але Господь зберіг преподобного, й отрута не подіяла.

Історичним є і той факт, що святий Агапіт зцілив Чернігівського князя Володимира Мономаха, майбутнього великого князя Київського (1114-1125). Вдячний князь сам прийшов у монастир і хотів бачити свого цілителя, але смиренний подвижник зник і не прийняв дарів.

Одного разу захворів і сам старець Агапіт, тож лікар-вірменин навідав його і почав змагатися з ним у лікарській справі. Оглянувши старця, сказав, що смерть настане через три дні. При цьому він дав обітницю стати православним ченцем, якщо його прогноз не здійсниться. Преподобний відповів, що Господь відкрив йому, що покличе його тільки через три місяці. Святий дійсно прожив ще три місяці і спочив 14 червня 1095 року, а вірменин прийшов до ігумена Печерського монастиря, покаявся і прийняв постриг. «Правильно, що Агапіт – угодник Божий, – сказав він. – Я добре знав, що не можна йому було при хворобі його пережити трьох днів, а Господь дав йому три місяці». Так преподобний вилікував душевні недуги і направив на шлях спасіння свого супротивника.

Мощі святого Агапіта зберігаються у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Над труною Агапіта в печерах висить ікона з написом: «Прп. Агапіт – врач безмездний», тобто безкоштовний. Він ніколи не брав грошей за свою працю – хоч би був хворим князь чи жебрак. Адже він був лікарем від Бога.