Незалежність України не впала нам з неба, а далась зусиллями, працею та жертвою багатьох поколінь патріотів. Одним з яскравих прикладів такого служіння Україні є постать Дмитра Васильовича Павличка – класика української літератури, одного з найвеличніших українських поетів другої половини ХХ ст., видатного громадського діяча, одного з батьків-засновників сучасної незалежної Української держави.

Життя Дмитра Васильовича значною мірою є відображенням усіх складних випробувань, через які українці пройшли під радянським гнітом: у 16 років долучився до лав УПА, потім відбув радянське ув’язнення, а згодом, вже як поет, був змушений співіснувати та йти на болючі компроміси з комуністичним режимом заради свого самовідданого служіння українській культурі. Тим не менш, саме зусиллями таких постатей як Павличко українці змогли зберегти свою національну ідентичність навіть в умовах радянського тоталітаризму. Поезія Павличка і досі глибоко відгукується у серцях і душах українців, а його “Два кольори" ще за життя поета перетворились на одну з наших народних пісень.

Наприкінці 1980-х рр. Дмитро Павличко активно долучається до національно-визвольного руху, стає співорганізатором Народного Руху, обирається депутатом парламенту першого демократичного скликання. У 1991 році він відіграв одну з ключових ролей у прийнятті Верховною Радою Акту проголошення державної незалежності України. У своєму документальному фільмі “Колапс: Як українці зруйнували імперію зла" відомий журналіст та історик Олександр Зінченко яскраво переповідає фрагмент, коли Павличко буквально притиснув спікера Леоніда Кравчука до стіни зі словами: “Читай [Акт проголошення незалежності]! А як ні – я задушу тебе!”

З огляду на виняткове значення постаті Павличка для української культури та державної самостійності України, пропоную перейменувати на його честь Дарницький бульвар у Дніпровському районі Києва.

Річ у тім, що нинішня назва Дарницького бульвару є штучною, значною мірою випадковою на карті і не прив’язаною до історичної місцевості Києва Дарниця, від якої походить ця назва. Будь-хто, хто хоча б трохи знайомий з історією київського Лівобережжя, добре знає, що Дарниця знаходиться зовсім в іншій його частині – а саме довкола залізниці Київ-Полтава, і поділяється на Стару Дарницю та Нову Дарницю. Тут же існують і чимало топонімів, які фіксують пам'ять про Дарницю – Дарницька площа, Новодарницька вулиця, Дарницький вокзал, а також Дарницький міст. Натомість, місцевість де пролягає існуючий Дарницький бульвар називається Північно-Броварський масивом і до історичної Дарниці не має жодного стосунку.

Чому на честь Павличка доцільно перейменувати саме Дарницький бульвар? Тому, що ця магістраль прилягає до вулиці імені іншого класика української літератури Андрія Малишка, якого Дмитро Васильович шанував як свого вчителя, наставника і покровителя у світі поезії. Обидва великі поети близько товаришували, а у 2014-2016 рр. за ініціативи та зусиллями Дмитра Павличка у парку імені Малишка було споруджено пам’ятник Малишкові. Отже, у випадку перейменування бульвару, імена Павличка та Малишка будуть навіки поєднані разом. Це також відображатиме й розповідатиме історію цієї місцевості, з якою безпосередньо пов'язаний Павличко. Крім того, до бульвару прилягає вулиця імені ще одного видатного діяча української культури - Анатолія Солов’яненка.

В історії України є небагато людей, про яких можна сказати, що саме на їхніх плечах тримається наша державність та сучасна національна ідентичність. Дмитро Павличко – безумовно один з таких людей. Гідне увічнення пам’яті Дмитра Васильовича є справою честі для нас усіх. Сподіваюсь на підтримку киян та влади міста!