Київська міськдержадміністрація на доручення Прем’єр-міністра України від 01.09.2022 № 23375/0/1-22 щодо створення Національного військового меморіального кладовища, посилаючись на вимоги статті 231 Закону України «Про поховання та похоронну справу», підготувала проєкт рішення «Про розроблення проєкту детального плану території для розташування Національного військового меморіального кладовища на території урочища «Лиса Гора» Голосіївського району міста Києва» (опубліковано на сайті КМР 03.10.2022).
Вважаємо, що обране місце розташування об’єкта не є доречним з таких причин:
1. Урочище Лиса гора є пам'яткою історії, на його території міститься регіональний ландшафтний парк "Лиса гора" (створений рішенням Київради від 17.02.1994), що входить до складу природного заповідного фонду та охоплює чотири пам’ятки природи місцевого значення, зокрема комплексної пам’ятки «Гирло річки Либідь». Попри використання частини земель урочища впродовж століття (з 1870-х до 1970-х рр.) під військові об’єкти різного характеру, за майже пів століття з часу повернення цієї місцини до загального доступу Лиса гора відновилася як цілісна екосистема. На сьогодні ця територія всередині мегаполіса залишається унікальним куточком майже незайманої природи, улюбленим місцем відпочинку для багатьох киян. Очевидно, що перетворення цієї території на некрополь (орієнтовна площа – 120 га) знівелює рекреаційне та природоохоронне значення Лисої гори.
2. Ще один дуже важливий аспект, чомусь не відображений у попередніх петиціях на цю тему: Лиса гора у масовій культурі і в свідомості громадян міцно асоціюється з "нечистою силою", вважається традиційним місцем відьомських шабашів і т. ін. Цьому сприяли не лише численні твори художньої літератури й кінематографа, а й реальна популярність цієї локації в представників різноманітних неоязичницьких вірувань, субкультур містичного штибу (толкіністи, "готи" тощо), а також адептів сатанізму. Таким чином, поховання українських героїв в цьому місці з великою ймовірністю може бути використано пропагандою країни-агресора для дискредитації загиблих захисників і захисниць України шляхом маніпулятивного накладання згаданих вище містичних та інфернальних мотивів із темою пантеону наших вояків.
3. Одним із джерел виникнення стійкого уявлення про Лису гору (саме цю, найвідомішу з кількох київських «лисих гір») як про «нехороше місце», за свідченнями істориків, став той достовірний факт, що за часів Російської імперії тут здійснювали поховання злочинців – як політичних, так і кримінальних. За різними даними, від середини 19 століття до 1917 року в цій місцевості було поховано від кількох сотень до тисячі засуджених осіб. Переважно це були злочинці, страчені у Косому капонірі та Лук’янівському тюремному замку, хоча певну частину з цього числа було страчено безпосередньо на Лисій горі (найвідоміший приклад – Дмитро Богров, убивця Столипіна), задля чого там раз у раз споруджували шибениці. Напевно, зайве пояснювати, наскільки недоречним буде таке історичне тло для майбутнього меморіального некрополя Українських героїв. І знов-таки виникає реальний ризик використання цього контексту в рашистській пропаганді.
Таким чином, виходячи з усього викладеного, закликаємо Київську міську раду та її виконавчий орган – КМДА переглянути свої рішення про влаштування Національного військового кладовища в частині місця розташування цього об’єкта та підшукати для нього іншу локацію в межах Києва (зокрема, з числа п’яти альтернативних ділянок, запропонованих групою депутатів та активістів) або в приміській зоні неподалік столиці.